The camouflaging nets

It so happened that for several years no enterprise in Odesa has produced either thread or fabric. Only imports. But for Odesans as Ukrainians today, the fabrics produced for the needs of our defenders by the townspeople themselves and fellow citizens who were evacuated to Odesa as a result of the full-scale Russian invasion, play a special role.

These fabrics seem to send us to a fairy-tale world and make us into fairy-tale characters. We acquire superpowers and create clothes with extraordinary properties to protect those we love, overcome the spell of a sorcerer or the will of a powerful ruler.

We find ourselves in a borderline world. In the fairy tale “The Peasant’s Wise Daughter” by the Brothers Grimm, the girl in order to free her father from prison had to appear neither naked nor clothed… And she dresses in a fishing net.

For us nets have become a canvas into which ribbons of different colors and shades (depending on the season) are woven. The resulting fabric — a camouflage net — makes people and objects invisible to the enemy, and saves lives and equipment. Here you can see “spring” and “winter” nets produced by the volunteer organization “OdesSitky” (Odesa women / the nets of Odesa).

A line from the future book of poems by the poet and the member of the Ukrainian PEN Maria Galina, that she writes in Odesa, spending almost every day weaving, is woven into the winter camouflage net. This line (in Russian): «Я пишу на языке, который нас убивает» (“I write in the language that kills us”) is camouflaged in the general canvas. After all, for many affected Ukrainians from the East of our country (Kherson, Donetsk…), their mother tongue — Russian — has become a source of terrible stress and tragedy today.

Text by Maya Dimerli

 

Маскувальні сітки

Так сталося, що вже декілька років жодне підприємство в Одесі не виробляє ані нитки, ані тканини. Тільки імпортує. Але для одеситів як українців сьогодні особливу роль відіграють тканини, які для потреб наших захисників виробляють самі містяни і співгромадяни, які евакуювалися в Одесу внаслідок повномасштабного російського вторгнення.

Ці тканини ніби відсилають нас до казкового світу, а нас роблять казковими персонажами. Ми набуваємо надздібностей і створюємо одежу із надзвичайними властивостями, аби захистити тих, кого любимо, подолати чари чаклуна, або волю можновладця.

Ми опиняємося у пограничному світі. У казці братів Грімм «Розумна дочка селянська», дівчина задля визволення свого батька з в’язниці повинна була з’явитися не гола і не вдягнена… І вона вдягається у рибальську сітку.

Для нас сітки стали канвою, в яку вплітаються стрічки різних кольорів та відтінків (в залежності від пори року). Тканина, що виходить — маскувальна сітка — робить людей та предмети невидимими для ворога, рятує життя і техніку. Ми пропонуємо вашій увазі «весняну» і «зимову» сітки, які виробляє волонтерська організація «ОдесСітки».

В зимову маскувальну сітку вплетений рядок із майбутньої книги віршів поета Марії Галіної, членкині Українського ПЕНу, яку вона пише в Одесі, майже кожен день проводячи за плетінням сіток. Цей рядок закамуфльований в загальній канві: «Я пишу на языке, который нас убивает» (Я пишу мовою, яка нас вбиває). Адже для багатьох постраждалих українців зі Сходу країни (Херсон, Донецьк…), їхня материнська мова — російська — сьогодні стала джерелом жахливого стресу і трагедією.

Текст Майї Дімерлі

 

 

 

Maria Galina — biologist, poet, and prose writer with Ukrainian roots, a member of the Ukrainian PEN Center. For a long time, she lived in Russia but before the full-scale invasion in February 2022 returned to Ukraine to meet the harsh times with her people. Now she lives in Odesa spending her days mostly weaving masking nets for the Ukrainian army (as pictured at the top of this page).

Her last book of poetry was written just before the Russian-Ukrainian war and had been finished a day before the active phase of the war began. The title “Number Seven” refers to “The seventh seal” but also simply marks that it is Maria’s seventh collection of poetry.

Maria’s prose has a strong Science Fiction element, also her poetry refers us to some Science Fiction images and apocalyptic plots.

At the moment Maria is writing the 8th poetry book. Here is a line from her new poem, woven into the “winter” net (as pictured at the top of this page). This line in Russian «Я пишу на языке, который нас убивает» (I write the language which kills us) symbolizes the profound trauma of Russian spoken native Ukrainians, which fled from occupied territories.

 

 

Марія Галина — біолог, поет і прозаїк з українським корінням, член Українського Пен-центру. Довгий час вона жила в Росії, але перед повномасштабним вторгненням у лютому 2022 року повернулася в Україну, щоб зустріти важкі часи зі своїм народом. Зараз вона живе в Одесі, здебільшого плетучи маскувальні сітки для української армії.

Її остання книжка віршів була написана перед російсько-українською війною і була закінчена за день до початку її активної фази. Назва «Номер сім» відсилає до «Сьомої печатки», але також просто вказує на те, що це сьома поетична збірка Марії.

Проза Марії має сильний елемент фантастики, а також її поезія відсилає нас до деяких фантастичних образів та апокаліптичних сюжетів.

Зараз Марія пише 8-му поетичну книгу. Ось рядок з її нового вірша, вплетеного в «зимову» сітку. Цей рядок російською «Я пишу на языке, который нас убивает» (Я пишу мовою, яка нас вбиває) символізує глибоку травму російськомовних українців, які втекли з окупованих територій.

 

 

---

 

“Kikimora”

Another (small cell fishing net) fabric transforms Ukrainian women into the heroine of the fairy tale “Wild Swans” by Hans Christian Andersen — the sister of eleven brothers who were bewitched by a witch. In order to return the brothers to their human form, the sister must tie their shirts from the burning nettle with her bare hands.

The individual camouflage suit of the Ukrainian defender created by that technique is called “Kikimora”.  Kikimora is also a character in fairy tales (Slavic mythology personage) and can be good or evil depending on whom she is dealing with.

Usually, fairy tales end with the victory of good over evil. We believe that despite the fact that we find ourselves in a rather terrible fairy tale, we will win thanks to our own unity and the help of our friends from all over the world.

If you want to help the women in Odesa making the textile that will save Ukrainians’ lives, please, send your donation to the PayPal account of the volunteer organization “OdesSitky”: glazenish@gmail.com

Text by Maya Dimerli (pictured above)

 

«Кікімора»

Ще одна тканина із дрібнокомірчастої рибальської сітки, перетворює українських жінок на героїню казки Ганса Крістіана Андерсена «Дикі лебеді» — сестру одинадцяти братів, яких зачаклувала відьма. Аби повернути братам людський вигляд, сестра повинна голими руками зв’язати їм сорочки з пекучої кропиви.

Костюм індивідуального маскування українського захисника, що виконаний в даній техніці, має назву «Кікімора». Кікімора також є персонажем казок і буває доброю або злою в залежності від того, з ким має справу.

Зазвичай казки закінчуються перемогою добра над злом. Ми віримо, що попри те, що опинилися у досить жахливій казці, ми переможемо завдяки власній згуртованості і допомозі наших друзів з усього світу.

Якщо ви бажаєте допомогти одеським жінкам створювати тканини, які врятують життя українців, будь ласка, надішліть ваш донат на PayPal рахунок волонтерської організації «ОдесСітки»: glazenish@gmail.com

Текст Майї Дімерлі

 

 

Making the Kikimora:

 

Wearing the Kikimora: